Цикл екранізацій польської «молодої» театральної драматургії

 

СТУДІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ І ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ

представляє:


Цикл екранізацій польської «молодої» театральної драматургії.

 

Проект фінансується за рахунок коштів Міністерства культури і національної спадщини Польщі.


МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СКАЧУВАННЯ

ftp: ftp2.wfdif.pl логін: teatroteka пароль: teatroteka123$ 

 

ТЕАТРОТЕКА

 

ТЕАТРОТЕКА – це проект мистецького та освітнього характеру від Студії документальних та художніх фільмів.

ТЕАТРОТЕКА – це новий етап у підходах до театральних екранізацій, як у мистецькому контексті, так і в виконавському. Екранізації створюються молодими митцями, часто дебютантами, за допомогою технології та інфраструктури зі сфери кіно, що дозволяє ставити цікаві, новаторські твори. Від самого початку автори проекту мали перед собою мету широкої дистрибуції і доступності.


Ідея проекту полягає у використанні потенціалу технологій кіно для екранізації найбільш вартісних досягнень «молодої» польської театральної драматургії. Сучасні п’єси – це тексти, часто написані в «постдраматичній» формі, які відрізняються за своєю стилістикою і підходами від класичної драми.

Протягом останніх п’ятнадцяти років у Польщі відбулося нове покоління авторів, які пишуть для театру. Вони створили свою оригінальну мову, образність, форму, а також збагатили сучасну драму проблематикою, яка стосується молоді, її сприйняттям довколишньої дійсності. «Молода» польська драматургія заслуговує популяризації, варта того, аби з нею ознайомилося широке коло глядачів – це і є головна освітня мета проекту.

ТЕАТРОТЕКА – це також простір для режисерів молодого та середнього покоління, яким досі не випадала нагода для створення власних оригінальних аудіовізуальних творів, хоча багато з них вже мають відповідну освіту та значний театральний доробок. Проект покликаний дати їм таку можливість, бо він реалізується за участю спеціалістів у галузі кіномистецтва, які співпрацюють з WFDiF.

Представлені під час цьогорічного Кінофестивалю в Гдині твори становлять першу частину циклу під назвою ТЕАТРОТЕКА.

 

СТУДІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ І ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ – ПРОДЮСЕР ТЕАТРОТЕКИ

Студія документальних і художніх фільмів у Варшаві (пол. Wytwórnia Filmów Dokumentalnych i Fabularnych, WFDiF) – це найбільша державна кіностудія у Польщі. Це сучасний технологічний центр, який надає повний спектр послуг у сфері пост-продакшн відео та звуку. WFDiF має кіно лабораторії та сучасні студії, зокрема, «Studio S1», яка здійснює пост-продакшн звуку і має світові сертифікати Dolby Digital i THX, а також лабораторію з реконструкції відео.

Серед художніх фільмів WFDiF можна назвати, зокрема, «Ружу» режисера Войцеха Смажовського, визнаний Польською кіноакадемією найкращим фільмом року і нагороджений аж сімома статуетками «ОРЛІВ». «Ружа» отримала також Гран-прі Міжнародного варшавського кінофестивалю і Приз глядацьких симпатій на цьому фестивалі, а також Приз журналістів на Фестивалі художніх фільмів у Гдині.

Останніми роками на студії WFDiF також було створено такі картини, як: «Генерал Ніл» режисера Ришарда Бугайського, котрий був представлений на Міжнародному кінофестивалі у Москві, фільм Барбари Сасс «В ім’я диявола», «Малий випуск 1947» Януша Маєвського, котрий отримав Спеціальну премію журі на Фестивалі польських художніх фільмів у Гдині, а також Приз глядацьких симпатій на Міжнародному фестивалі REGIOFUN, чи відзначена Золотими Левами на 35-му Фестивалі польських художніх фільмів у Гдині «Трояндочка» Яна Кідави-Блонського, дебютні фільми Катажини Росланець «Галер’янки» і Бодо Кокса «Дівчина з Шафи», котрі отримали численні відзнаки в Польщі і закордоном.

Найновіші роботи WFDiF – це режисерські дебюти, зокрема: «Єзьорак» Міхала Отловського, «Хлопець, (не) потрібний терміново» Вероніки Мігонь.

Студія документальних і художніх фільмів у Варшаві також є ініціатором заходів у сфері освіти та популяризації інформації про кіно. До найновіших освітніх проектів, які реалізовуються Студією, належать: сценарні курси «Фабрика сценаріїв», освітній простір «Знімальний майданчик» та проект «Театротека».

 


 

ВАЛЕНТИНА

Валентина сконцентрувала в собі надзвичайну кількість історій. Валентина – радянська богиня-мати чи Богородиця.

 

ЗМІСТ

Одна акторка і хор співачок. Одна з найвідоміших жінок ХХ століття, про яку практично нічого не відомо, і безіменна спільнота, яка символізує радянських космонавток, яких готували до польоту в космос, дублерки Валентини, які назавжди залишаться у її тіні. Спектакль і концерт. Документальний фільм і вимисел. Терешкова була ткалею, яку Хрущов висвятив на першу жінку-космонавтку. Після повернення на землю вона сяяла практично божественним блиском. Стала однією з найяскравіших і найбільш впізнаваних зірок Радянського Союзу. Серед спортсменів, науковців і митців саме космонавти були найбільшими героями, найбільшими зірками.

Після 1989 року Терешкова замовкла і досі не розмовляє із журналістами. Задум спектаклю «Валентина» полягає у представленні цієї історії в унікальній театральній формі, яка поєднує  на одній сцені хор співачок, близьких за віком до Терешкової, й акторку. Це шанс розповісти історію, у якої ніколи раніше не було шансів на постати перед глядачем. У спектаклі використано фрагменти оригінальних мемуарів Валентини Терешкової і транскрипцію інтерв’ю радянських космонавтів, запозичених із документального фільму Мацєя Дригаса «Стан невагомості».


 

Войцєх Фаруга про спектакль:

Валентина сконцентрувала в собі надзвичайну кількість історій. Валентина – радянська богиня-мати чи Богородиця, яка отримувала сотні тисяч листів із проханнями допомогти зі вступом до вишу, отримати добру роботу, дачу, квартиру, імпортні ліки, талон на автомобіль, грошову допомогу для багатодітних сімей, костюм за спецзамовленням, пройти операцію в урядовій клініці, поїхати у відрядження до ФРН, існує й Музей Валентини Володимирівни.  

 

Акторський склад: Юлія Кійовська (Валентина), Ірена Вуйцік (Таня), Барбара Щецінська (Іріна) та Варшавський жіночий хор «Арфа» і інші.

Сценарій і концепція – Юлія Кійовська, Войцєх Фаруга, режисер – Войцєх Фаруга, продюсер – Влодзімєж Нідерхаус, оператор – Арек Том’як P.S.C., сценографія і костюми – Агата Скварчинська, композитор і аранжувальник пісень – Зузанна Фальковська, монтаж – Мацєй Шидловський, звук – Міхал Робачевський, Томаш Вечорек, лінійний продюсер – Павел Манторський, редактор – Кшиштоф Домагалік, художній керівник – Мацєй Войтишко.

тривалість: 54 хв. 53 с. / формат: 16:9 (HD) / звук: 5.1. (TV)


 

ВОЙЦЄХ ФАРУГА / СПІВАВТОР СЦЕНАРІЮ / РЕЖИСЕР


Навчався на режисерському факультеті Театральної академії ім. Александра Зельверовича у Варшаві, а також в Інституті філософії Варшавського університету. Був асистентом Анни Августинович під час роботи над спектаклем «Міра за міру» у Театрі Повшехному у Варшаві. У рамках проекту ВІДКРИТЕ/ЗАКРИТЕ у Драматичному театрі Варшави здійснив перформативну акцію «Князь Потьомкін. Сім снів Шмідта про революцію» на підставі драми Тадеуша Міцінського. Був співавтором сценарію заходів у рамках акції «ВИМКНИ СИСТЕМУ» (у 2010-2014 роках), яку організував Дім зустрічей з історією. Співавтор проекту і постановник однієї з серій театрального серіалу «XIX>XXI», який був присвячений до відкриття Центру науки Коперник. Також брав участь у створенні концепції-переможця Музею Катині та кількох інших експозиційних ідей музеїв по всій Польщі. Сценарист і режисер спектаклів «Карсон Сіті» і «Долина Сан-Фернандо», які багато разів демонструвалися на міжнародних театральних фестивалях. Ці вистави були реалізовані силами театрального колективу 52°43'N19°42'E PROJECT. Фаруга був сценаристом і режисером спектаклю «Тефал Лаб», який отримав у 2012 році головну премію у стилі Офф на Огляді акторської пісні у Вроцлаві. У цьому ж році поставив у Польському театрі у Бидгощі спектакль «Усі святі», сценарій до нього написав разом з Ярославом Якубовським, саме за текст вони й отримали премію на Фестивалі прапрем’єр (2012). У 2013 відбулася прем’єра спектаклю «Польський Віфлеєм» на сцені Драматичного театру у Валбжиху, Войцех Фаруга був режисером і автором тексту. Цей спектакль пройшов у фінал Загальнопольського конкурсу постановок польської сучасної драматургії і був відзначений колективною премією. Як режисер, він поставив також спектаклі «Усередині сонця накопичується попіл» за текстом Артура Палиги у Національному старому театрі в Кракові, а також мелодраму «Прокажена» у Польському театрі в Бидгощі.

Від лютого 2012 року Войцєх Фаруга працює на посаді художнього директора Міжнародного фестивалю театрів для дітей і молоді КОРЧАК, а в 2014 році був художнім директором Світового конгресу ASSITEJ.


ЮЛІЯ КІЙОВСЬКА / СПІВАВТОРКА СЦЕНАРІЮ / ВИКОНАВИЦЯ ГОЛОВНОЇ РОЛІ


Випускниця Варшавської театральної академії (2005 р.). Від 2006 до 2012 року була пов’язана з Драматичним театром у Варшаві, від 2013 року у трупі театру Атенеум у Варшаві. У кіно дебютувала у фільмі «Стадіон бездомних» Касі Адамік.

Під час навчання в академії співпрацювала з Пьотром Лазаркевичем під час виконання дипломних робіт «Ломбард під Апокаліпсисом» (2003) і «Генерація» (2005, також у ролі асистента режисера), зіграла також у його фільмі 0_1_0 (2008).

У 2012 році Юлія Кійовська отримала премію за найкращу акторську гру на 53-му Міжнародному кінофестивалі у Салоніках за роль Марії у фільмі «Кохання» Славоміра Фабіцького. Серед останніх фільмів у доробку акторки варто назвати «У темряві» Агнєшки Холланд, «Дорожня поліція» і «Під міцним ангелом» Войтка Смажовського та художні серіали «Глибока вода» і «Без таємниць».

За роль Матері у дипломній роботі «Шлюб» Вальдемара Смігасевича акторка отримала премію на ХХІІІ Фестивалі театральних шкіл у Лодзі (2005). За роль Ельжбєти у спектаклі «Віра надія любов» отримала відзнаку за дебют на І Загальнопольському конкурсі театральних інсценізацій давньої європейської літератури у Варшаві (2006). За роль Уни у спектаклі «Blackbird» отримала Варшавського Фелікса та премію на VII  Фестивалі сучасної драматургії «Художній світ» (2007). У 2009 році отримала премію за жіночу роль у категорії Театру Польського радіо за ролі в радіоспектаклях «Валізка» і «Войцек» на ІХ Фестивалі Театру Польського  радіо і Театру Польського телебачення «Два театри» у Сопоті. Двічі була номінована на Премію ім. Збишка Цибульського 2012 за роль Хаї у фільмі «В темряві» Агнєшки Холланд, через рік також за роль у «Коханні» Славоміра Фабіцького.

У цьому році ми можемо побачити Юлію в «Червоній п’ятниці» Марціна Кошалки і в найновішому фільмі Яна Якуба Кольського «Серце-серденько» і «Подорож на край світу».


 

ВАЛІЗКА

Валізка порожня. Все у валізці є.


ЗМІСТ

Франсуа Жако шукає правду. По дорозі до Музею табору смерті його супроводжує Оповідач і Автовідповідач, а там, в Освенцимі, на одній із валіз він впізнає прізвище свого батька. Але це не звичайна екскурсія, а шлях до відновлення пам’яті й ідентичності. Правда, якої йому бракувало все життя, раптом вражає його з неймовірною силою. Цей раптовий поворот приведе до того, що повернуться спогади, ситуації, питання, які протягом багатьох років не могли дочекатися відповіді. Перед очима героя промайне все життя: дитячі спогади, сни, зустрічі, подорожі, різні етапи заплутаного шляху до відкриття самого себе. Екскурсія до Музею перетворюється на подорож крізь пам’ять, а місця, у яких зупиняється Франсуа, реальні чи нереальні, створюють своєрідну ментальну карту, зіткану із сумнівів, побоювань і надій, пов’язаних з відкриттям валізи батька, єдиної пам’ятки, що залишилася після нього.

Надзвичайна структура п’єси, її будова, відважна й новаторська мова, обрана для розповіді про Голокост, вберегли п’єсу від надмірного пафосу та смутку. Історію Франсуа Жако розказує таємничий Оповідач, який разом зі своєю супутницею, Автовідповідачем, спостерігає, переживає і коментує всі етапи шляху Франсуа. Ці дві лінії п’єси і сильні оповідні рамки сприяють тому, що ця заснована фактах історія набуває внутрішньої динаміки, створює, здавалося б, легку, але водночас надзвичайно глибоку й актуальну розповідь.

 «Валізка» порушує також і більш загальне питання: як суспільство піклується про пам’ять Голокосту. Це питання стосується до кожного, хто безтурботно і бездумно ховає її до темного архіву.


Акторський склад: Адам Ференци (Франсуа Жако / Черевичник), Кшиштоф Глобіш (Оповідач), Халіна Лабонарська (Гід), Марта Круль (Автовідповідач / Жаклін), Лукаш Левандовський (Поет).

Автор п’єси – Малгожата Сікорська-Міщук, режисер Вавжинець Костшевський, продюсер – Влодзімєж Нідерхауз, оператор – Вітольд Плуцєннік P.S.C., сценографія – Ева Гдовьок, костюми – Ельжбєта Радке, музика – Пьотр Лабонарський, монтаж – Павел Манторський, редактор – Кшиштоф Домагалік, художній консультант – Мацєй Войтишко.

Тривалість: 67 хв. 16 с. / формат: 16:9 (HD) / звук: 5.1. (TV)


 

МАЛГОЖАТА СІКОРСЬКА-МІЩУК / АВТОРКА П’ЄСИ

Малгожата Сікорська-Міщук, сценаристка і драматург, закінчила Факультет журналістики і політичних наук  та Гендерні студії у Варшавському університеті. Випускниця Сценарних курсів Державної вищої школи кіно, телебачення і театру в Лодзі.

Авторка п’єс «Шайба», «Смерть Людини-Білки», «Катерина Медичі», «Мер», «Валізка», «Людина з Польщі у шоколаді», «Зникла Чехословаччина», «Залізна завіса», «Кінець світу», «Мадонна», «Бруно Шульц: Месія», «Попелушко», «Такая», «Шахерезада», «Кобро. Польський сон», «Незвичайна подорож Пана Вішака» (для дітей), а також сценарію повнометражного анімаційного фільму «Титус, Ромко і А’Томко серед злодіїв і мрій» (2003). Вона також є співавтором театральної п’єси «ІІІ Фурії» - разом із Магдою Фертач і Сильвією Хутнік (2011), остання отримала ІІ премію на Фестивалі Прапрем’єр у Бидгощі (2011). Сценаристка серіалів «Няня» і «Губи Губи», а також дитячого «Сезамкова вулиця».

Спектаклі на основі її текстів ставили такі режисери, як: Павел Лисак, Марцін Лібер, Ян Клята, Пьотр Крушинський, Наталія Корчаковська, Міхал Задара, Анна Трояновська, Марія Спісс, Дорота Ігнатьева, Ніна Гюльшторф, Кетрін Нун, Катажина Кужея. Ці вистави йшли і в Польщі, і закордоном. Тексти п’єс перекладено на англійську, німецьку, французьку, іспанську, сербську, хорватську, чеську, словацьку, російську, румунську, українську, шведську мови та іврит. Читання текстів п’єс і покази спектаклів відбувалися в Польщі, Австрії, Німеччині, Франції, Швеції, Чехії, Словаччині, Росії, Румунії, Бельгії, Іспанії, Мексиці та США.

Отримала багато нагород: відзнака за текст п’єси «Смерть Людини-Білки» під час конкурсу «ульріке» (ТР Варшава 2006) і в рамках ХІІІ Загальнопольського конкурсу на постановку польської сучасної п’єси (2007); за п’єсу «Валізка» отримала Головну премію та Приз глядацьких симпатій у Конкурсі Метафори дійсності (2008); радіоспектакль, який було створено на основі тексту «Валізки», отримав Гран-прі на Фестивалі «Два театри» - Сопот 2009, а також Приз Богемія 2012 (Чехія); «Валізка» отримала ще й Головну премію у категорії «текст театральної п’єси» на XV Конкурсі постановок польської сучасної драматургії (2009); «Шайба» отримала ІІ Премію та Премію від журналістів на Фестивалі R@aport (2009). П’єса «Мадонна» перемогла на Конкурсі Театру ім. Шанявського у Валбжиху на драму за мотивами «Помсти» Александра Фредро (2009); п’єса «Мер» потрапила до фіналу Драматургічного конкурсу R@aport у Гдині (2010), а також до фіналу міжнародного конкурсу Stueckemarkt у Берліні.

П’єса «Бруно Шульц. Месія» у постановці театру Schauspielhaus Wien у Відні була визнана Європейською театральною організацією «European Theatre Convention» однією з найкращих сучасних європейських п’єс (2012). П’єса «Попелушко» отримала Гдинську драматургічну премію (2012).

П’єса «Країна, в якій у громадян втекли серця, залишивши листи» отримала чеську премію ім. Фердинанда Ванка (2013).

Аудіоп’єса «Листок, на якому ти живеш, називається Європа, але цього не досить, щоб жити» отримала ІІ премію у Конкурсі аудіоп’єс Програми ІІ Польського радіо і Спілки авторів та сценічних композиторів (ZAIKS, 2013).

Як драматург співпрацювала із режисером Марціном Лібером у спектаклі «ID» Сучасного театру зі Щецина (2008), «Герберт – реконструкція поета» (2008), «Ораторія – Пекло наше» (2010), «ІІІ Фурії» Театру в Легніці (2011), «Макбет» (Сучасний театр, Щецин 2011), з Анджеєм Хирою (як режисером) під час постановки опери Дмитра Шостаковича «Гравці» (Балтійська опера, 2013). Прем’єра п’єси «Кобро» режисерки Івони Секежинської у Лодзі відбулася у листопаді 2014 р. Прем’єра опери «Чарівна гора» (лібрето) відбудеться на Фестивалі Мальта 2015.

 

ВАВЖИНЕЦЬ КОСТШЕВСЬКИЙ / РЕЖИСЕР


Режисер, випускник Режисерського факультету Театральної академії у Варшаві (у 2012 році поставив першу в історії цього вишу режисерську дипломну кінороботу під керівництвом Мацєя Войтишка – п’єсу «ДНК»). Стипендіат Міністра культури і національної спадщини. Закінчив також і факультет полоністики Варшавського університету (спеціальність – літературознавець та організатор культури).

Працював режисером у Польському театрі у Варшаві («Визволення – репетиція»), у Театрі Побережжя у Гданську (музичний спектакль «Регіт Брехта»); його спектаклі «Чудотворець» і «Історія про банальність кохання» можна подивитися в Драматичному театрі у Варшаві. Співпрацював з Театром телебачення як другий режисер, зокрема, у спектаклі «Припинення воєнних дій» Юліуша Махульського, «Таємний працівник» Кшиштофа Ланга, «Долина небуття» і «Стигматичка» Войцеха Новака.

Режисер і сценарист серіалу «Академія», який знімався для телеканалу TVP Kultura, а також документальних фільмів, пов’язаних з театральною тематикою (зокрема, «Іридіон - making of» для Польського Театру у Варшаві). Був асистентом Роберта Вільсона під час роботи над проектом «Акрополь/Симптоми», також співпрацював з театральними осередками за межами Польщі, зокрема Moomsteatern і з Театральною академією в Мальме (Швеція).


 

НАД

 «Де б ти не був

Якщо ти є

Поглянь на мене»


ЗМІСТ

У реалістичному плані ми стежимо за історією Якуба. Він засуджений за злочин, якого не вчиняв, через двадцять років виходить з ув’язнення. Але чи може він бути вільним? «Свобода – це відсутність таємниць». Якуб дізнається, хто був тим єдиним свідком, на підставі звинувачень якого його було засуджено… Із розмов і поетичних монологів постає історія сімейної й соціальної драми.


Акторський склад: Ерик Любос (Якуб), Хенрик Таляр (Старий), Славоміра Лозінська (Мама), Кшиштоф Стоїнський (Батько), Анна Терпіловська (Психолог), Анджей Блюменфельд (Начальник тюрми), Кшиштоф Плевако-Щербінський (Чоловік).

Автор п’єси і режисер – Маріуш Белінський, продюсер – Влодзімєж Нідерхаус, оператор – Арек Том’як P.S.C., сценографія – Анна Вундерліх, костюми – Ельжбєта Радке, музика – Павел Манторський, Томаш Вечорек, редактор – Кшиштоф Домагалік, художній консультант – Мацєй Войтишко.

Тривалість: 73 хв. 19 с. / формат: 16:9 (HD) / звук: 5.1. (TV)


 

МАРІУШ БЕЛІНСЬКИЙ / АВТОР П’ЄСИ / РЕЖИСЕР


Народився у 1968 році у Мишкові. Закінчив Вокально-акторську студію при Музичному театрі у Гдині. Навчався на факультеті театральної режисури Театральної академії у Варшаві.

За сценарій «УСПІХ» отримав другу премію в польському варіанті конкурсу сценаристів Hartley-Merrill.

Драма «Тихо» отримала відзнаку І ступеню у конкурсі сучасних п’єс, організованому журналом «Діалог» і Польським театром у Вроцлаві. Постановку цієї п’єси здійснив Театр телебачення.

Переміг у конкурсі драм, створених на основі життя, думок та творчості Яна Павла ІІ – прапрем’єра п’єси «Морок» відбулася на Сцені-студії Національного театру у Варшаві.

Отримав головну премію Міжнародного фестивалю сценаристів Interscenario у Вроцлаві за текст «Десять».

«Книга пса» перемогла на конкурсі аудіоп’єс, організованому Театром польського радіо та Агенцією драми.

За драму «Над» отримав Гдинську драматургічну премію, найважливішу польську відзнаку для драматургів.


 

TRASH STORY

Твій дім – твоя примара.


ЗМІСТ:

 «Trash Story або мистецтво (не) пам’ятати» - це історія про неможливість забути, про пам’ять, із якою складно розквитатися. Одним з імпульсів для написання п’єси був том репортажів Влодзімєжа Новака «Окружність голови», а точніше – репортаж про колективне самогубство німецьких жінок у 1945-му, яке вони вчинили, дізнавшись про наближення російського фронту.

Екранізація «Trash Story» - це фільм жахів про безумний дім, у якому демони історії переслідують сучасних мешканців. У невеликому містечку на Повернутих Землях стоїть старий будинок, який після війни залишили німці. У ньому зустрічаються Мати, Вдова, Син і… дух німецької дівчинки, яка разом зі своєю сім’єю жила в цьому будинку і загинула в ньому під кінець війни. Їхня зустріч – це розповідь, зіткана з окремих доль, листів, свідчень. Відвідати матір і тітку приїжджає Син, який відмовився служити в армії. Його старший брат – професійний військовий, учасник польської воєнної місії в Афганістані – загинув кілька років тому за нез’ясованих обставин. Попри трагедію, сім’я щороку святкує його день народження. Однак це не звичайне сімейне свято, це більше схоже на обряд викликання духа небіжчика, обставини смерті якого залишаються нез’ясованими. До певного часу. На трагічну історію мешканців будинку часів війни накладається трагедія людей, які сьогодні у ньому живуть.

Спектакль поставлено у стилістиці фільмів жахів і візуального символізму.

П’єса отримала Гдинську драматургічну премію у 2008 р., її перекладено на кільканадцять мов. У своєму висновку члени журі гдинського конкурсу написали: «Авторка вміло переплітає кілька тем і планів, змушує замислитися над безперервністю історичного досвіду і робить спробу впорядкувати колективну пам’ять. Її п’єса провокує на роздуми і переоцінки».


Акторський склад: Александра Юста (Мати), Іза Куна (Вдова), Ерик Кульм (Син), Пьотр Лігенза (Брат), Марта Субда (Урсулька), Каміла Воробєй (Голос Урсульки), за спеціальної участі Пьотра Фрончевського (Голос Батька).

Авторка п’єси – Магда Фертач, обробка тексту і режисер – Марта Мілошевська, продюсер – Влодзімєж Нідерхауз, оператор – Йоланта Дилевська P.S.C., сценографія і костюми – Ева Коханська, музика – Бартош Хайдецький, монтаж – Войцех Лебковський, звук – Томаш Вечорек, лінійний продюсер – Павел Манторський, редактор – Кшиштоф Домагалік, художній консультант – Мацєй Войтишко. 

Тривалість: 55 хв. 30 с. / формат: 16:9 (HD) / звук: 5.1. (TV)


 

МАГДА ФЕРТАЧ / АВТОРКА П’ЄСИ

 

Лауреатка Гдинської драматургічної премії, фіналістка конкурсу Stückemarkt 2012, драматург, сценаристка.

Дебютувала п’єсою «Курява», відзначеною на конкурсі Радом Відважний, у Театрі ім. Я. Кохановського у Радомі в 2005 р., п’єсу також ставили у Національному театрі у Варшаві. Наступний твір «Абсент» (2005) був поставлений у Театрі-Лабораторії драми у Варшаві режисеркою Альдоною Фігурою. П’єса «Абсент» зайняла друге місце на Фестивалі польських сучасних п’єс R@port у Гдині й отримала відзнаку на конкурсі Міністерства культури на постановку сучасної п’єси. П’єса «Білі кульки» потрапила до фіналу конкурсу Міністерства культури на постановку сучасних п’єс. Твір «Смерть Калібана» потрапив до фіналу міжнародного конкурсу Stückemarkt та фіналу Гдинської драматургічної премії (2012).

ПОСТАНОВКИ:

 «Ніхто не був би мною краще. Концерт» (драматургія), реж. Лукаш Хотковський, Зєльона Гура, 2014

 «Ян і Малгожата», реж. Наталія Корчаковська, Любуський театр, Зєльона Гура, 2013

 «Варшава-Грабіни 6.12», реж. Пьотр Ратайчак, Театр Імка, Варшава, 2012

 «Смерть Калібана», реж. Домінік Фрідель, Theatertreffen, Берлін, 2012

 «Смерть Калібана», реж. Джон Вагнер, the Akademie der Künste, Берлін, 2011

 «Смерть Калібана», реж. Целла Леон, Teatro Valle-Inclan, Мадрид, 2011

 «Смерть Калібана» - СМ, Москва, 2014

Trash Story – Фестиваль (А)полонія, Нью-Йорк, 2014

Trash Story, реж. Марцін Лібер, Любуський театр, Зєльона Гура, 2012

Trash Story, прем’єра, Острава, 2010

Trash Story, радіовистава, реж. Г.Розен, Театр Польського радіо, Варшава, 2010

Trash Story, прапрем’єра, реж. Евеліна Пьотров’як, Театр Атенеум, Варшава, 2008

 «Абсент», прем’єра, реж. Клаудіу Гога, Театр ім. Сіка Александреску, Румунія 2012

«Абсент», реж. Маор Загоурі, Тель-Авів, 2008

 «Абсент», реж. Таня Мілетіч-Оручевіч, Театр Позориште Лутака, Мостар, 2007

 «Абсент», прапрем’єра, реж. Альдона Фігура, Театр Лабораторія драми, Варшава, 2005

 «ІІІ Фурії» (з Сильвією Хутнік і Малгожатою Сікорською-Міщук), прапрем’єра, реж. Марцін Лібер, Театр ім. Хелени Модзелевської, Легніца, 2011

 «Смерть Щаслива» (з Артуром Палигою), прапрем’єра, реж. Лукаш Вітт-Міхаловський, Сцена Прапрем’єр Ін Вітро, Люблін, 2011

«Король кланяється і вбиває», адаптація прози Герти Мюллер, реж. Агнєшка Копитковська, Драматичний театр, Варшава, 2010

«Не гасіть, репетиція прочитання», реж. Анна Троянвоська, Театр Лабораторія Драми, Варшава, 2011

«Білі Кульки», реж. Агата Бізюк, Театр Пінокіо, Лодзь, 2010

«Білі Кульки», реж. Пьотр Ратайчак, Сучасний театр, Лодзь, 2011

«Повідомляємо вам, що ми живі – дубляж’44» (у співавторстві), реж. Марцін Лібер, Музей варшавського повстання, Варшава, 2009

«Курява», прапрем’єра, реж. Анна Трояновська, Національний театр, Варшава, 2008

«Гамлет 44», реж. Павел Пассіні, Музей Варшавського повстання, Варшава, 2008

«Іграшковий магазин», реж. Лукаш Кос, Театр Лялька, Варшава, 2006.

«Без таємниць» - серіал НВО

Два найновіші тексти «Фрагменти подружнього життя» (у співавторстві з Лукашем Хотковським), опублікований у «Діалозі» у вересні 2014, та «Івона, принцеса Бурбонська» чекають своєї постановки.

Тексти Марти Фертач перекладалися на російську, болгарську, сербську, угорську, шведську, німецьку, чеську, словацьку, іврит, румунську, англійську мови. Публікувалися в журналі «Діалог» і в багатьох антологіях польської драматургії.

 

МАРТА МІЛОШЕВСЬКА / РЕЖИСЕРКА


Закінчила Режисерський факультет Театральної академії у Варшаві у 2005 році, а перед цим – Факультет журналістики і політичних наук Варшавського університету.

Дебютувала (ще під прізвищем Огродзінська) гучною виставою «Patty Diphusa» за Педро Альмодоваром, який вперше дозволив поставити свій текст у театрі. Монодрама Еви Каспшик йде уже десятий рік, прем’єра відбулася у 2004 році у Театрі Розмаїтості у Варшаві, а зараз входить до репертуару Театру Полонія Кристини Янди, її досі запрошують на польські й іноземні театральні фестивалі, на яких вона здобуває нагороди (зокрема, премія за найкращу іноземну виставу Best International Show Award у Нью-Йорку на United Solo Theatre Festival 2011, найбільшому на світі фестивалі монодрам.

Авторка спеціалізується на театральній адаптації сучасної літератури, від фейлетонів до високої літератури чи коміксу. Співпрацювала з відомими театрами (зокрема, з варшавським Театром Розмаїтості Варшава, Польським театром і Театром Полонія, Театром ім. С. Ярача в Ольштині). Режисерські роботи – це «Чума» А. Камю, «Втрачена честь Катерини Блум» Г.Бьолля, «ЛІМІНАЛЬНА. Я сон, якого мені не можна бачити, ДУЛЬСЬКІ ТОВ» за п’єсою «Моральність пані Дульської» Г. Запольської, «Мерилін і Папа» Д. Кюль-Мартіні чи комедійний родинний спектакль «Кайко і Кокош» за коміксом Я.Хрісти. Також у якості режисера працювала над короткометражними фільмами і радіовиставами, як другий режисер брала участь у зйомках телевізійних серіалів. Є учасником Мистецької групи TERAZ POLIŻ.

Викладає у варшавській Театральні академії: на режисерському факультеті веде режисерський семінар, а на факультеті театрознавства практичні заняття з адаптації прози.

ЦУКЕР ЛІФЧИК

Бог умер і Маркс умер, тому ми також почуваємося кепсько.


ЗМІСТ:

 «Цукер Ліфчик» - це назва родинної корсетної майстерні. До Давида Цукера за бюстгальтерами ручної роботи протягом багатьох років за часів ПНР приходили як жінки партійних функціонерів, так і зірки естради. Але сьогодні у майстерні на Лешні бракує клієнток, бо всі віддають перевагу дешевим, хоч і поганеньким  китайським виробам. Літній майстер-кравець і його сестра, власники корсетної майстерні «Цукер Ліфчик», вступають у боротьбу диверсійними методами з конкурентними китайськими бюстгальтерами. «Донкіхоти молодого капіталізму» зійдуться у боротьбі з Супермаркетом, представленим керівником охорони – Бабою Капо.

П’єса Зити Рудзької – це весела, тепла і ностальгічна розповідь про людей, які кидають виклик світові дешевих і низькоякісних продуктів. Майстерня ліфчиків Давида Цукера – це, здавалося б, анахронізм у часи дешевих продуктів, імпортованих з Азії. Однак люди, які з різних причин вирішують підтримати старого ремісника, виявилися здатними створити спільному, яка бореться за збереження старого, забутого світу.


Акторський склад: Кшиштоф Строїнський (Давид Цукер), Марія Май (Міра), Агнєшка Павелкевич (Сліпа), Пьотр Гловацький (Вуличний), Агнєшка Подсядлік (Ваба Капо), Хай Нам Буі Нгок (Китайський гармоніст), Ева Бонецька (Місс), Філіп Тлокінський (Біженець).

Авторка тексту – Зита Рудзька, режисер – Агата Пущ, продюсер – Влодзімєж Нідерхаус, оператор – Арек Том’як P.S.C., сценографія –  Пауліна Чернек-Банецька, костюми – Александра Сташко, музика – Марцін Мацук, монтаж – Мацєй Шидловський, звук – Міхал Робачевський, Томаш Вечорек, лінійний продюсер – Павел Манторський, редактор – Кшиштоф Домагалік, художній консультант – Мацєй Войтишко.

тривалість: 51 хв 54 с. / формат: 16:9 (HD) / звук: 5.1. (TV)


 

ЗИТА РУДЗЬКА / АВТОРКА ТЕКСТУ


Зита Рудзька – драматург, письменниця, сценарист радіовистав та фільмів про мистецтво, за освітою – психолог. Авторка багатьох відзначених нагородами п’єс: «Цукер Ліфчик», «Приметування», «Ескімос у службовому відрядженні», «Сміється той, у кого є зуби», «Навігація вночі», - всі вони опубліковані у книзі «Холодний буфет». Лауреатка багатьох літературних премій, зокрема, Гдинської драматургічної премії, Європейської премії Радіо Deutsche Welle, Премії ім. Ярослава Івашкевича та премії ім. Станіслава Пентака. Стипендіатка Міністерства культури і мистецтва. Її творчість перекладено на німецьку, російську, хорватську, японську, італійську, чеську і французьку мови. Живе на Бєлянах у Варшаві.

 

АГАТА ПУЩ / РЕЖИСЕРКА


Агата Пущ (нар. у 1986 р. в Любліні) – у 2005-2010 роках навчалася на Режисерському факультеті Театральної академії ім. А.Зельверовича у Варшаві.

Найважливіші театральні спектаклі:

  • «Цукер Ліфчик» З.Рудзької (Театр телебачення, прем’єра 2014);
  • «Довгий час я лягав спати рано» (Театр ім. Ц.К.Норвіда у Єлєній Гурі, прем’єра – квітень 2013);
  • «Фредді», реж. Ірміна Кант (Театр Студія у Варшаві, прем’єра – травень 2012);
  • «Born to die» (33. PPAnurt Off, 2012);
  • «Пастка» Т.Ружевича (Театр Студія у Варшаві, Studio in Progress, 2011);
  • «Зірка / Кінець півсвині» Х.Кайзара (Міський театр у Гдині, Фестиваль R@port, 2009).

Як кінорежисер дебютувала серіалом «Академія», який знімався для TVP Kultura (2010): серія 1 «Все, що ви хотіли знати про режисерство, але боялися запитати» і серія 5 «Вавилон». Випускниця фабулярних курсів Репетиційна Студія Школи кінорежисерської майстерності Анджея Вайди (2010-2011).

/Фото: стор. 2,3,5,6,16,17,20,21 – Войцех Радванський, стор. 9, 10 – Кшиштоф Дубель/


 

  

СТУДІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ І ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ

00-724 Варшава, вул. Хелмська 21

тел. +48 22 841 26 83 +48 22 841 26 35

wfdif@wfdif.pl

www.wfdif.pl